Аналогічних, але простіших перетворень зазнало ім’я Анна . У ньому залишили одне ударне А, а наступні за ним нна замінили на російський суфік с-ня, вийшло Аня, додали пестливий суфік с-юра, стало Анюра, і відкинули А, що “заважало”, залишилося Нюра.
У шумерській формі цього імені зашифровано слово “небесна”, в арабській – “щастя”, у тюркській – “мати”. І справді: щаслива небесна мати і свята Анна, дружина святого Іоакима, після довгих років бездітного шлюбу дивовижним чином народила доньку, яка згодом стала Богоматір’ю.
Біблійне ім’я Анна – єврейського походження, і в його корені лежить чудове і благородне визначення для його носія – “прихильна, що дає благовоління”. Однак у російському варіанті Анну нерідко називають Нюрою.
Похідні: Аня (Ана), Анночка (Аннечка), Аннушка, Аннуша, Аннуся (Аннюся), Ануся (Анюся), Нуся (Нюса), Аннюня, Нюня, Анюра, Нюра, Нюрася, Нюраха, Нюраша, Анюша (Ануша), Нюша, Анюта, Нюта, Аннета, Нета, Ася.