Дворяни, відомі з XII століття, були лише вільними слугами князів або великих бояр, що складали їхній двір. Згодом дворяни почали отримувати землі за службу і брати участь у державному управлінні, проте все одно залишалися рангом нижче за бояр.
Великий князь – титул правителя в низці держав, що стоїть за рангом нижче за царя (імператора, кайзера) і короля, але вище за князя.
Боярські чини: Боярин, а з ним 12 бояр і думних людей – представник над усіма суддями царюючого граду Москви. Боярин і воєвода дворовий – обов’язок йому був під час бою захищати Государя, а потім дбати про військові околиці.