“Баба Ізергіль” – оповідання Максима Горького, написане 1894 року, що складається з трьох частин. До оповідання увійшли дві “легенди”: легенда про Ларру та легенда про Данка, а також розповідь баби про чоловіків, яких вона кохала впродовж життя.
Стара Ізергіль – персонаж однойменного твору, що складається з трьох, на перший погляд, не взаємопов’язаних частин. Жінка, яка пережила багато проблем і випробувань, через свої розповіді демонструє ставлення до суспільства, людей, моральних цінностей.
Баба розповідає історії на морському березі автору цього твору. Під час своєї розповіді вона згадує дві легенди: про Ларра (сина орла, покараного безсмертям за надзвичайну гординю) і про Данка (відважну людину, яка поплатилася життям за бажання врятувати своїх побратимів), а також розповіла про свою долю.