В основній масі це були племена (дани, свеї, гети, гути та ін.) на стадії розкладання родоплемінного ладу, які жили на території сучасних Швеції, Данії та Норвегії, яких штовхало за межі рідних країн перенаселення і голод. За релігійною приналежністю вікінги в переважній більшості були язичниками.
Країни, з яких походили вікінги, – це сучасні Данія, Норвегія та Швеція. Для Західної Європи епоха вікінгів пов’язана здебільшого з норвежцями та данцями, а шведи були важливими для російської сторони.
Про скандинавську присутність в Ірландії сьогодні свідчать деякі ірландські прізвища: МакСуїн (син Свена), Маколіфф (син Олафа), Дойл (нащадок датчанина), О&39;Хіггінс (нащадок вікінга). Найбільша концентрація нащадків вікінгів спостерігається в Південному і Центральному Лейнстері, у Коннахті та в Північному Ольстері.
Під словом “вікінг” часто розуміють морських піратів, вихідців із Північної Європи, які тероризували і континент, і сусідню Англію, і багато інших країн світу. Крім того, вікінгами часто називають усе населення стародавніх скандинавів епохи VIII-XI століть.