«Цигани» – Остання південна романтична поема Олександра Сергійовича Пушкіна. Провівши кілька днів у таборі бессарабських циган, Пушкін працював над поемою із січня до жовтня 1824 року — спочатку проживши понад рік у Одесі (вересень 1823 року — січень 1825 року), потім повернувшись у лютому 1825 р. до Михайлівського.
Відповідно до лінгвістичних даних, цигани є нащадками вихідців з Індії, які мігрували з неї в другій або, за іншими гіпотезами, у першій половині 1-го тисячоліття зв. е., імовірно, кількома потоками.
Загальноприйнятою є думка, що предки циган походять із північно-західних регіонів Індії (сучасні індійські штати Гуджарат, Раджастан та Кашмір). Згідно з даними генетичних досліджень, вони відокремилися від інших народів індоарійської мовної групи приблизно у V столітті нашої ери.