Дівчинка весь час “грала в радість”. Грати в неї навчив її тато: коли Полліанна була маленькою, вона дуже хотіла ляльку. Але в благодійному комітеті рідко дарують іграшки, натомість були милиці, які й вручили Полліанні. На її місці очі будь-якої дитини наповнилися б “гіркими” сльозами! Jun 21, 2021
Полліанна переїжджає до тітки після смерті батька. Та не рада дівчинці – вона терпить її лише з почуття обов’язку. Важко жити, коли тебе ніхто не любить. Але батько навчив Полліанну незвичайної “гри в радість”.
За жанром я б охарактеризував її як дитячу казку. Полліанна – дівчинка, якій дуже і дуже пощастило з батьком. Свого часу він навчив її однієї чарівної гри – “гри в радість”.
Дівчинку не засмучували навіть найсуворіші покарання. Такого незнищенного оптимізму її навчила “гра в радість”, вигадана батьком-священиком, яка стала для дівчинки життєво необхідною. Якщо постаратися, майже в усьому можна відшукати що-небудь радісне або хороше.