Північні слов’яни, носили і шанували бороди з незапам’ятних часів, задовго до прийняття християнства. На Русі вважалося, що в кожного чоловіка має бути борода, вона була ознакою мужності, мудрості та сили. Бороді надавали дуже велику увагу, оберігали її, доглядали за нею.
Петро I 1698 року Петро I в рамках програми зі створення з Росії європейської держави видав указ: бороди як символ колишнього відсталого російського побуту рубати всім. Насамперед цей указ стосувався бояр, купців, воєначальників (бояр, які ослухалися, Петро голив особисто, з особами рангом нижче розбиралися поліцейські цирульники).
Бороди носили на Русі ще до прийняття християнства князем Володимиром. Густу рослинність на обличчі вважали ознакою сили і мудрості. Люди вже тоді розуміли, що за нею потрібно доглядати: володарі неакуратної та клаптевої бороди не користувалися повагою.
За часів Стародавньої Русі чоловіків зустрічали за бородою. Русичі вважали, що густота рослинності на обличчі говорить про “породу” чоловіка і його чоловічу силу. Бути безбородим було майже вироком, найчастіше такі чоловіки залишалися неодруженими, адже їх сприймали як слабких, позбавлених мужності та безплідних.