Аджика з’явилася в Абхазії, і саме це слово означає не що інше, як “сіль”. Абхази називають аджику “перцевою сіллю”, або “сіллю, перетертою з чим-небудь” – залежно від складу приправи. За легендою, аджику придумали абхазькі чабани, коли пасли в горах овець.
За повір’ям аджику придумали пастухи, які брали її на пасовища, щоб присмачувати їжу. Складно знайти страву, де аджика не знайшла б свого застосування: нею обмазують шматки м’яса або птиці перед смаженням, у ній маринують шашлик, виставляють на стіл до м’ясних і рибних закусок.
Назва цієї приправи має абхазьке походження і в перекладі означає “сіль”. Як свідчить історія, аджику винайшли абхазькі чабани, які випасали овець. Господар отари завжди давав чабанам сіль, якою потрібно було годувати тварин. Це сприяло тому, що тварини більше їли і швидше набирали вагу.
| Аджика | |
|---|---|
| Країна походження | Грузія Абхазія |
| Компоненти | |
| Основні | Червоний перець (2-4 частини) хмелі-сунелі (3 ч.) часник (1 ч.) коріандр (1 ч.) кінза (1 ч.). Трохи солі та винного оцту (міцністю не більше 3-4 %). |
| Рецепт у Вікіпідручнику |