Ру́ни (од. число – ру́на) – писемність стародавніх германців, що вживалася з I-II до XII століття на території сучасних Данії, Швеції та Норвегії, з X-XIII століття – в Ісландії та Гренландії, а у шведській провінції Даларна – аж до XIX століття.
Руни на виявленому ребрі міг вирізати германець, який знав цю писемність, але жив серед слов’ян, і це міг бути слов’янин, який у германців навчився писати рунами. У будь-якому разі, вони підтримували тісні контакти, і не всі германські племена пішли з масовим приходом слов’ян.
Найнебезпечнішими рунами для людини вважаються 4 руни: Ейваз, Іса, Халагаз і Перт. Вона вважається руною смерті, а також позитивних і негативних змін (залежно від оточення). Чи буде її дія позитивною, залежить від розташування інших символів у ставі.