Цей документ, що не має аналога, увійшов в історію Казахстану під ім’ям “Каркаралінської петиції”. У “Каркаралінській петиції” від 22 липня 1905 року Ахмет Байтурсинов і його однодумці (А. Букейханов, М. Дулатов, Ж. Дулатов, А. Букейханов, А. Букейханов, М. Дулатов, Ж. Дулатов, М. Дулатов).
Загальна кількість вимог доходила до сімнадцяти. Політичні вимоги петиції, що передбачали обмеження самодержавства, були розцінені урядом як “зухвалі” і послужили причиною розгону робітничої ходи.
У липні 1905 року на Кояндинському (Ботовському) ярмарку (поблизу м. Каркаралинська) відбувся з’їзд представників казахської знаті. Тут було вироблено петицію до царя. Її підписали 42 найвпливовіших казахів Каркаралінського повіту Семипалатинської області.