Гунни (грец. Ούννοι, лат. Hunni) – древній народ, що склався у степах Східної Європи у ІІ-ІV ст. на основі хунну, що мігрували з Центральної Азії, за участю місцевих угрів і сарматів..
Їхні сучасні нащадки – осетини. А частина аланів, що залишилася, змішалася з булгарами і хозарами. Після відходу основної частини гунів з Приволжя значна їх частина (імовірно су-ас, су-аз – «залишилися від сунну», суваз, чаваш) залишилася там і утворила основу предків нинішніх чувашів.
Історики кажуть, що до приходу гунів у степу нинішнього Західного Казахстану місцеві племена були європеоїдного типу. Монголоїдні риси з'явилися у них після завоювання предками Атілли. На кілька століть території Уїлського, Кобдинського, Темирського та Айтекебійського районів були одним із центрів гунів.
Великі простори Центральної Азії від півдня Монголії до Каспію населяли різні племена, одне з них – гуни. За даними китайських джерел, слово "хунну", або "сюнну", тобто "гунн" походить від назви річки Орхон, що знаходиться в сучасній Монголії.