Консули володіли вищою цивільною та військовою владою, набирали легіони та очолювали їх, скликали сенат і коміції, головували у яких, призначали диктаторів, виробляли ауспіції тощо. У надзвичайних обставинах сенат наділяв консулів необмеженими повноваженнями.
Консул (лат. consul) — посадова особа, якій доручено репрезентованою державою виконання консульських функцій у межах відповідного консульського округу на території держави перебування, тобто для захисту юридичних та економічних інтересів своєї держави та її громадян.
Сенат затверджував закони та результати виборів, контролював діяльність магістратів. Таким чином, сенат фактично здійснював керівництво державою. Постанови сенату (s. c., senatus consulta) мали силу закону, як і постанови народних зборів і зборів плебеїв — плебісциту.
Сенат — найвищий орган влади в Римі в період республіки. Засідання Сенату проходили в Кирії – спеціальному будинку, який знаходився на Форумі. Проводились вони консулом, який був на посаді. Він міг підтримати думку, висловлену здебільшого сенаторіві практично не виступав проти нього.