Доброчесність – Філософський і релігійний термін, що позначає позитивну моральну властивість характеру певної людини, що визначається її волею та вчинками; постійний діяльний напрям волі до виконання морального закону (заповідей).
Чесноти: перелік
- Розсудливість (лат. Prudentia)
- Мужність (лат. Fortitudo)
- Справедливість (лат. Justitia)
- Помірність (лат. Temperantia)
- Віра (лат. Fides)
- Надія (лат. Spes)
- Кохання (лат. Caritas)
Доброчесність любові – «основний принцип християнського морального ставлення до людини як до носія богоподібної гідності та співспадкоємця божественних благ», «інтегральне вираження релігійної та моральної доблесті людської особистості».
Сім чеснот – У західному християнстві сукупність головних позитивних рис людського характеру. Поділяються на кардинальні та теологічні та традиційно протиставляються семи смертним гріхам.