Маніфест про триденну панщину від 5 квітня 1797 року – законодавчий акт російського імператора Павла I, що вперше з часу появи в Росії кріпосного права юридично обмежив використання селянської праці на користь двору, держави та поміщиків трьома днями протягом кожного тижня і забороняв.
У Росії існування панщини зафіксовано вже у «Руській Правді». Широкого поширення вона набула в Європейській частині Росії у другій половині XVI – першій половині XIX ст.
Люди (феодала чи князя), які потрапили в залежність від свого господаря, постійно повинні були платити відкуп, щоб мати право і далі жити на землі. З розвитком державності та податкової системи оброк перетворився на панщину – Тепер борг можна було не лише віддати, а й відпрацювати.
Панщина – Дарова примусова праця селянина, який працював прив. інвентарем у госп-ві феодала від 2 до 5 днів на тиждень або 1-4 дес. панський оранки.