Спочатку наказ слідувати практиці багатоженства було дано Джозефу Сміту, Пророку-засновнику і Президенту Церкви. У 1890 році Президент Вілфорд Вудрафф виступив з Маніфестом, який поклав край практиці багатоженства в Церкві.
У 285 році нашої ери Конституція Діоклетіана і Максиміана заборонила багатоженство для всіх підданих імперії без винятку.
З погляду законодавства факт багатоженства залежно від ситуації може бути оцінений і як мубах (дозволене), і як макрух (засуджуване), і як ваджиб (обов’язкове). Мусульманину заборонено мати одночасно більше чотирьох дружин.
А, наприклад, у Пакистані, Алжирі та Ірані – можна, але тільки з письмової згоди першої дружини. З розвинених країн багатоженство заохочує Сінгапур, щоправда, там для укладення другого і наступного шлюбу треба отримати дозвіл від влади і, зрозуміло, згоду першої дружини.