Марк Ю́ній Брут (лат. Marcus Junius Brutus; зима 85 року до н.е., Рим — 23 жовтня 42 року до н.е., у Філіп, Македонія) — римський політичний діяч і воєначальник із плебейського роду Юнієв, відомий насамперед як убивця Гая Юлія Цезаря.
Вперше легенда про Брут з'явилася в «Історії бриттів» – творі валлійського історика Неннія (IX століття), але широко відомою ця легенда стала лише в XII столітті завдяки праці Гальфріда з Монмута «Історія королів Британії». 1149-1125 роки до н. е. 1149 до н.
Цезар ставився до Бруту як до рідного сина та всіма способами допомагав його кар'єрі. Брут став претором, потім Цезар планував висунути його до консулів — найвищої адміністративної посади в Римській Республіці.
Et tu, Brute? (З лат. – «І ти, Брут?») — за легендою, останні слова Юлія Цезаря, звернені до свого вбивці — Марка Юнія Бруту.