Характерно, що найбільш авторитетними вчителями для акмеїстів стали поети, які зіграли помітну роль історії символізму, – М. Кузмін, І. Анненський, А. Блок.
Акмеїсти, або – як їх ще називали – «гіперборейці» (за назвою друкарського рупора акмеїзму, журналу та видавництва «Гіперборей»), одразу виступили єдиною групою. Своєму союзу вони дали знаменну назву «Цех поетів».
Акмеїсти проголошували матеріальність, предметність тематики та образів, точність слова. Акмеїзм — це культ конкретності, «речовини» образу, «мистецтво точно виміряних і зважених слів». Його програма була вперше публічно оголошена 19 грудня 1912 в кабарі «Бродячий собака» в Петербурзі.
Акмеїзм – це літературна течія, яка виникла на початку XX століття в Росії на противагу символізму. Акмеїсти проголошували матеріальність, предметність тематики та образів, точність слова, тоді як символісти вдавалися у текстах до недомовленості та загадковості.