Звичай відзначати Новий рік у ніч із 31 грудня на 1 січня з'явився в Росії за Петра I. До цього, з прийняття християнства 988 року, його відзначали 1 березня, а 1492 року датою початку року закріпили 1 вересня. Тоді літочислення йшло за візантійською системою, «від створення світу» – тобто від 5508 до нашої ери.
Великий перетворювач Петро I, що повернувся з подорожей Європою, натхненний європейською культурою, хотів наблизитися до неї у всьому, і наприкінці 1699 року наказав святкувати Новий рік за закордонним зразком – взимку. До цього на Русі новорічне свято відзначали то 1 березня, то 1 вересня.
Традиція ж відзначати Старий Новий рік виникла після введення у 1918 року григоріанського календаря, внаслідок чого 1 січня за юліанським календарем стало відповідати 14січня за прийнятим григоріанським календарем
Починали гуляти 24 грудня (6 січня за новим стилем) — у різдвяний святвечір; 25 грудня (7 січня) відзначали Різдво; 1 січня (14 січня) Новий рік та 6 січня (19 січня) – Хрещення. Офіційно було лише чотири вихідні дні, але насправді народ святкував майже два тижні.