Ясак призначався для кожного племені чи роду окремо, «дивлячись по людях та по промислах». Збір часто гарантувався шляхом взяття заручників (аманатів) із тубільців. Службовці намагалися збирати його з «прибутком», не допускаючи заміни одних звірів іншими.
Ясочні люди — платники державного податку загального характеру ясаку, що стягувався в царській Росії з народів Поволжя (з 15-16 століть) та Сибіру (з 17 століття). Ясочними людьми вважалися чоловіки віком від 18 до 50 років (пізніше — з 16 до 60 за винятком хворих та каліків), яких записували до «Яскових книг».
ЯСАК, податок-рента з корінних народів Сибіру XVII – початку XX ст. Наприкінці XVIII в. його платили переважно хутром. Одиницею податного оподаткування виступав мисливець віком 18—50 років.
Головін ввів індивідуальне оподаткування ясаком для місцевого населення15. Такий упорядкований ясакКоли платник точно знав його розмір, мав назву «окладний». Розмір ясаку коливався від одного до п'яти соболів на рік.