У Другу і Третю Епохи ельфи зберігали свої держави за допомогою Перснів Влади, але після Війни Персня сила їхня згасла, і багато ельфів залишили Середзем’я, попливли до Валінору.
Ельфи прокинулися раніше за Людей, і, помираючи, вони вирушають до Чертогів Мандоса, у Валінорі, де вони або повинні перебувати в очікуванні, або вирушити в подальшу подорож у невідомість.
Вони пішли у Валінор, тому що так було призначено. У них, фактично, не було вибору. Якщо в Першу епоху, у період свого, якщо можна так сказати, розквіту, ельфи могли піти наперекір Долі й самим Валар і піти, то до кінця Третьої епохи вони втомилися… А довгоочікуваний відпочинок і розраду вони могли знайти тільки там.
Йому випала честь перетнути разом з ельфами море і досягти Заокраїнного Заходу, адже він був Охоронцем Кільця, як і Більбо до нього. На 52-му році життя Фродо покинув Середзем’я, сподіваючись віднайти мир за його межами. Валінор був для Фродо “чистилищем” у хорошому сенсі, там він отримав мир і зцілення.