Стародавні тюрки – історичний народ у Центральній Азії, гегемон Тюркського каганату. Утворився внаслідок змішання місцевого алтайського населення з прийшлим родом Ашина.
Тюрками є азербайджанці, алтайці, балкарці, башкири, гагаузи, долгани, казахи, каракалпаки, карачаївці, киргизи, кумики, ногайці, татари, телеути, тувинці, турки, туркмени, узбеки, уйгури, хакаси, чуваші, шорці, якути та ін.
Епоха каганатів (VII-X ст.) У 552 р. був створений Тюркський каганат, який отримав назву “Великий”. Його засновник Бумин прийняв титул “іль-хан” у значенні правителя країн і народів.
“Лінгвістичні та археологічні дослідження показують, що батьківщина тюркських народів простяглася на захід від Алтайських гір, і її слід шукати на території сучасного Казахстану, а саме між Алтайськими й Уральськими горами”, – каже Угурлу (цитування за ІноЗМІ).