У Стародавній Індії існували люди, становище яких було гірше за слуг, їх називали «недоторканними». Вони не входили до системи чотирьох основних варн. Вважалося, що вони могли осквернити представників інших варн, особливо брахманів. Вони жили в окремих кварталах або на околицях сіл і не мали своєї землі.
У Японії до «недоторканним»(«ця» — «опоганені, брудні», хінін — «нелюди» або «буракумін» — «жителі спеціальних поселень») належали насамперед люди, що займалися обробкою туш тварин і стикалися з кров'ю.
Даліти, яких в Індії та інших країнах Південної Азії часто називають «недоторканними», все життя живуть в умовах маргіналізації, ізоляції та порушень прав людини.
Недоторканними називають ряд каст, який займає найнижче положення в індійської ієрархії. Недоторканим не вдалося увійти в жодну варну. Індійці вважають, що недоторканні здатні осквернити членів вищих каст. Недоторканих поділяють за типами життєдіяльності та за районом їх проживання.