Снігозатримання – агротехнічний прийом, спрямований на затримання та накопичення снігу на ріллі. Проводиться під час танення снігового покриву (тобто. ранньою весною) переважно на полях зони степу та лісостепу.
Снігозатримувачі служать для затримки на даху крижаних та снігових мас. Конструкції утримують на схилі сніг, доки він не розтане і не стіче у водосток. Огородження кріпляться по периметру і бувають різних типів залежно від параметрів покрівлі та облицювального матеріалу.
«На якій відстані від краю даху влаштовувати снігозатримувачі?», – містить норматив. Дистанція від останнього кронштейна до карнизу дорівнює 400-500 мм. Чим довше скат, тим більше рядів пристроїв. Якщо ділянка даху менша за 5 м, встановлюють один прогін, при більшій величині — два і більше (з кроком 2,5-3,5 м).
Снігозатримання – заходи щодо накопичення снігу на полях та захисту його від здування вітрами. У районах недостатнього зволоження ґрунту осінніми та зимовими опадами. снігозатримання сприяє накопиченню вологи в ґрунті та служить одним із засобів боротьби із посухою.