Близько 863 року брати Костянтин (Кирилл) і Мефодій за наказом візантійського імператора Михайла III упорядкували писемність для слов'янської мови та використали нову абетку для перекладу слов'янською мовою грецьких релігійних текстів.
Сходить до ін.-грец. α (альфа), а ця остання – до фінікійського "Алеф".
Слов'яни зіставляли літери з числами: так Аз приписували значення цифри «1». Вона була першою літерою алфавіту, означала «початок». Цифра «1» також мала додатковий, духовний зміст — одиниця асоціювалася з початком радісних подій. Дослідники вважають, що звук [а] лежить в основі решти.