Назва “турка” з’явилася в Російській імперії, тому що джезву вперше привезли саме з Туреччини. У Туреччині заведено варити каву в мідній кованій джезві. Зсередини її покривають сріблом або спеціальним харчовим оловом, оскільки ці метали під час нагрівання не виділяють шкідливих речовин.
Сама назва “турка” була поширена в Росії тому, що кава вважалася саме турецьким напоєм. Вона виготовлялася з олова, міді, латуні або алюмінію.
Джезва – це турка по-турецьки. Тобто невелику каструльку з довгою ручкою, в якій ми варимо мелену каву, і називаємо туркою, у Туреччині називають джезвою.
Сучасні турки склалися з двох основних компонентів: тюркських кочових скотарських племен (здебільшого огузи і туркмени), які переселилися в XI-XIII століттях із Середньої Азії та Персії, і місцевого малоазійського населення. Видавалася наприкінці XIX – першій половині XX ст.